Чи будуть українці з житлом? Як держава планує швидко збудувати мільйони квадратних метрів

В Україні ось-ось має стартувати програма масової типової забудови на кшталт будівництва "хрущовок" в період після Другої світової війни в СРСР. Програма покликана стимулювати максимально швидке забезпечення людей, які втратили своє житло внаслідок російсько-української війни, доступними квадратними метрами.

Розпочався процес ще 29 липня, коли Верховна Рада ухвалила так званий закон про бомбосховища (№ 7398), який насправді не стільки про бомбосховища, скільки про старт масової типової забудови країни. 14 жовтня Кабінет Міністрів затвердив відповідний підзаконний акт — Порядок розроблення, здійснення експертизи та застосування проєктів повторного використання у будівництві. 

Йдеться про те, що спочатку для конкретного об'єкта нерухомості розроблятиметься проєкт, а потім його з мінімальними змінами можна буде застосовувати для будівництва інших об’єктів житла. Це дозволить пришвидшити будівництво та здешевити його вартість. Такі проєкти можна буде застосовувати для відбудови об'єктів, які зазнали пошкоджень чи руйнувань через атаки російських військ, йдеться в тексті урядової постанови.

Як такої програми ще немає, як і розуміння механізмів її майбутньої реалізації.

Новини.LIVE поцікавились щодо перспектив цієї програми у забудовника, архітектора і вченого.

Будівельний інтерес

На сьогодні в Україні внаслідок ворожих дій російських окупантів пошкоджено або знищено вже понад 50 млн кв. м житла. Реальні об'єми руйнувань невідомі, оскільки значна частина українських територій залишається під окупацією. І, на жаль, статистика лише погіршуватиметься.

У мирний час в Україні зводилося близько 10 млн кв. м житла на рік, розповідає президент Конфедерації будівельників України Лев Парцхаладзе.

З початку повномасштабної війни обсяги будівництва катастрофічно впали. Відбудова ж країни вимагає швидких, простих і ефективних рішень у сфері будівництва. Саме такою, по ідеї, має стати анонсована програма масового типового будівництва.

"По-перше, зведення типових проєктів певною мірою здешевить будівництво. А найголовніше — збільшиться швидкість зведення будинків. Адже розробка проєкту, його затвердження, оформлення всіх необхідних дозволів у мирні часи могло тривати до року", — розказує співрозмовник Новини.LIVE.

Мова не йде про будівництво на всій території країни типових "хрущовок". Йдеться, наприклад, про те, що приватні компанії зможуть отримувати великі ділянки землі та будувати там житлові масиви за типовими проєктами або ж тиражувати вдалі проєкти у різних регіонах країни. Така стандартизація має суттєво спростити й прискорити будівництво. Економія часу та коштів може сягнути 10-15%.

Єдине, і найголовніше питання, — де брати гроші. А ресурс потрібен значний. За приблизними оцінками, зведення 50 млн кв. м житла коштуватиме близько 50 млрд гривень.

У держбюджеті України такого ресурсу немає і не буде найближчим часом. Тож без плану Маршалла — ніяк. І влада вже працює над цим питанням. Так, днями прем'єр-міністр Денис Шмигаль відвідав Німеччину, де, зокрема, обговорювались питання міжнародного фінансування відновлення України.

"Поки що програма масового типового будівництва не стартувала, вона лише розробляється. Коли з'явиться фінансування, тоді стартує і програма. Але процес іде, і це важливо", — резюмує Лев Парцхаладзе.

Естетика не на часі

На відміну від представника забудовників, заступниця голови Архітектурної палати Національної спілки архітекторів України Анна Кирій вважає ініціативу масової типової забудови не на часі й дуже невдалою.

"Нічого хорошого в типовому будівництві немає і не може бути. Люди, які в цьому не розбираються або свідомо маніпулюють, стверджують, що в Україні потрібно будувати, наприклад, типові дитячі садочки або школи. Але ж вони не обов’язково відповідатимуть запитам і потребам громад, типу земельної ділянки тощо. Будувати типові проєкти — це як ставити модульні містечка", — аргументує свою позицію співрозмовниця Новини.LIVE.

Візьмемо за приклад Європу після Другої світової війни — вона йшла шляхом зведення індивідуальних проєктів. Саме такі проєкти допомагають зекономити кошти, запроєктувавши саме той вид житла, ту школу і дитсадок, такий обсяг робіт, який потрібен в кожному конкретному випадку.

"Я боюся, що в Україні використання типових проектів зроблять умовою отримання фінансування будівництва для громад. Ще й підрядника "свого" змусять обрати", — говорить Анна Кирій.

Економити на проєктних рішеннях — абсолютно безглузда історія, впевнена вона. Вартість архітектурного проєкту в Україні — це в кращому випадку 1,5-2% від вартості будівництва. Це дуже низька ціна. Якісний проєкт зробить будівництво і сам об’єкт більш економним. Не кажучи вже про обличчя наших громад й українську ідентичність.

"Я не бачу економії від реалізації типових проєктів у принципі. Потенційна економія є дуже примарна. Вона не є достатньою причиною для запуску масового типового будівництва. Бо типові проєкти — це простори, де виховуються типові люди. Як людина, яка 20 років у професії й знає всі маніпуляції, які бувають на будівництві, не бачу ніякої економії. Це швидше буде історія не про економію, а про здорожчання", — прогнозує співрозмовниця Новини.LIVE.

Під питанням й потенційна економія часу на зведення типових проєктів. Останні все одно необхідно прив’язати до місцевості, бо кожна земельна ділянка унікальна. Крім того, потрібно під кожну ділянку розробляти різні рішення фундаментів та організацію рельєфу. Без цього — ніяк.

Розробити індивідуальний проект в Україні можна за шість місяців. І економити місяць-півтора на проекті повторного використання, зводячи будинки, які мають стояти сто років, — недалекоглядно.

"Типові проєкти — це привіт Радянський Союз. Ми ніяк не можемо витіснити зі своєї свідомості русню і радянщину. Вона постійно лізе з нас, і в результаті набуває форми подібних законодавчих ініціатив", — обурюється Анна Кирій.

Причина наших негараздів, вважає вона, — лобі забудовників.

"Вони купують народних депутатів. Вони керують Мінрегіоном. Вони не переймаються тим, як побудувати якісно, так, щоб громада брала участь у затвердженні проєктів будівництва. У них лише одна задача – прибрати всі запобіжники та побільше будувати. Бажано, щоб і проєктів не було, і громади не було. У нас громади "заважають" будувати, так само як і архітектори всім "заважають". Активісти "заважають". Всі притомні люди "заважають" будувати. Бо забудовникам потрібно, щоб бетон лився, квадратні метри будувались", — продовжує обурюватися співрозмовниця Новини.LIVE.

Незрозуміло взагалі, навіщо парламент приймав відповідний законопроєкт, бо в Україні вже давно є ДСТУ по об’єктах повторного використання. І будувати нове законодавче поле для цього — якось дивно. Втім, новий закон не забороняє розробляти і будувати по індивідуальних проектах.

Людина понад усе

На думку заступника директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослава Жаліло, урядово-президентська ініціатива є дуже своєчасна.

Мало того, ще до війни в Україні незаповненою була ніша дешевого, так званого соціального житла.

"Лібералізація в цій сфері однозначно потрібна і назріла давно. Часто-густо до кола забудовників входили перш за все ті, хто вміє продавлювати необхідні владні рішення, в тому числі використовуючи корупційні механізми. Стандартизація ж має суттєво спростити й здешевити процедури, які передують старту будівництва", — вважає експерт.

Треба розуміти, що програми як такої ще немає. Саме умовами програми мають бути визначені джерела, обсяги фінансування, терміни реалізації тощо. Поки що маємо лише урядове рішення – підґрунтя для майбутньої програми.

Головний же фактор, який впливатиме на успішність програми масової забудови, — наявність коштів. Це можуть бути кошти місцевої влади або загальнодержавна бюджетна програма через субсидоване кредитування чи пряме фінансування будівництва. Це може бути пільгове банківське кредитування потенційних покупців. Багато залежатиме від об’ємів коштів, які Україна зможе отримати на своє відновлення від закордонних друзів і партнерів.

Зрозуміло одне — сотні тисяч українських сімей внаслідок війни залишаються без житла. На жаль, їх кількість лише збільшуватиметься з часом. Тому держава, бізнес і кожен з нас має зробити все можливе для полегшення долі своїх співгромадян.