План Маршалла для України. Скільки грошей вдасться залучити на відбудову країни

Днями український уряд представив на конференції в швейцарському місті Лугано план відбудови України. Проєкт розраховано на 10 років і передбачає залучення 750 млрд доларів.

Українські експерти, опитані Новини.LIVE, план розкритикували, зазначивши, що в нього втиснули безліч складових, не зовсім оптимально сформулювали цілі та поквапились з презентацією, адже війна ще не скінчилась.

Що передбачає план

Представлений план складається з трьох етапів. Перший — 2022 рік, протягом якого передбачається проведення розмінування території, підготовка енергосистеми до зимового періоду та накопичення запасів газу, впровадження страхування інвестицій від воєнних ризиків, проведення ремонту й будівництва зруйнованого житла, початок створення вантажного коридору через Польщу до Литви для забезпечення експорту. На це планується залучити 65 млрд доларів.

Другий етап відбудови охоплює 2023–2025 роки та передбачає відбудову зруйнованої та побудову нової інфраструктури. Йдеться про близько 600 проєктів загальною вартістю майже 300 млрд доларів.

Третій етап стосується модернізації української економіки. Він передбачає реалізацію 270 проєктів, а потреба у фінансуванні становить 400 млрд доларів.

Коли будуть гроші — незрозуміло

Фінансування відбудови країни планується здійснювати за рахунок репарацій від росії, іноземних кредитів, безкоштовної допомоги, внесків бізнесу та фізичних осіб. Основні гроші мають надійти від перших двох джерел.

Але, як зауважив в коментарі Новини.LIVE виконавчий директор Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин, з російськими грошима може бути проблема. Якщо говорити про конфіскацію заморожених активів Центробанку рф і російських оліграхів, то поки що немає юридичної процедури, як це робити.

"А та процедура, яка теоретично існує (через Гаагу, через суд, через військовий трибунал), — це не роки, а десятиріччя", — вважає він.

Олег Пендзин також зазначив, що якщо говорити про розмір збитків, які отримала Україна внаслідок російської агресії, то, виходячи з заведеної на сьогодні світової практики, подібні речі можуть серйозно обговорюватись тільки за результатами рішення суду.

"Суд має визнати розмір завданих Україні збитків і визнати їх не просто тому, що ми про це розповіли, а призначити розслідувачів, які зберуть факти і підтвердження, аби зберегти неупередженість. Суд має запросити і російську сторону, яка представлятиме свої докази, щоб підтвердити чи спростувати цифри, які назве українська сторона. Потім буде апеляція і касація на це рішення суду. Тому подібні речі рухаються десятиріччями", — попередив він.

Або план, або пропав

Опитані Новини.LIVE експерти розкритикували як зміст документа, так і його побудову.

"Це — великий красивий план, у ньому багато ідей, але він не точний: не вказані терміни, відповідальні та KPI (ключові показники ефективності. — Ред.). Документ дуже критикують, бо він є більше візією, має загальні риси", — пояснив партнер незалежної групи макроекономічного аналізу та прогнозування Ukraine Economic Outlook Григорій Кукуруза.

Читайте також: Шукаю роботу. Як змінився ринок праці в Україні під час війни

Економічний експерт Олексій Кущ вважає, що розроблений урядом документ є лише переліком проєктів, які Україна хоче реалізувати за рахунок західної допомоги. Тоді як план має бути про можливості, що створюються для країни у глобальному світі, аби з'являлись шанси самостійно відновлювати свою економіку.

"І це має бути план взаємовигідного співробітництва: західним партнерам потрібно було показати, чому в Україну вигідно вкладати гроші", — пояснив Кущ.

До того ж, зазначив експерт, план не є своєчасним, оскільки говорити про відновлення, поки не закінчилась війна, не зовсім правильно. Конференцію варто було провести протягом місяця після завершення війни, а зараз ми ще не розуміємо фінального розміру втрат, які виникнуть внаслідок війни, а також того, яким буде стан економіки.

"Зараз складати план відновлення України — це все одно, якби План Маршалла представили ще 1942 року. А це дуже погано, тому що використовується вхолосту потенціал міжнародного співчуття до України", — говорить експерт.

Читайте також: До Європи за захистом. Що означає позов Ахметова до Європейського суду з прав людини

Економічний експерт Павло Вернівський зазначив, що хороша стратегія передбачає концентрацію неневеликої кількості цілей з високим рейтингом пріоритетності й пошуку способів їхнього досягнення, тоді як погана розпорошує зусилля на велику кількість амбіційних проєктів. План Маршалла для України — класичний приклад саме поганої стратегії.

"Обнадійливі обіцянки західних лідерів створили впевненість у наших еліт, що з грошима на відновлення проблем не буде. Тому вони вирішили скористатись можливістю і запхнули в План Маршалла проєкти, на які довго і безуспішно шукали кошти всі попередні роки. Таких виявилось настільки багато, що сума досягла 750 млрд доларів", — зазначив він.

Для хорошої стратегії, на думку Павла Вернівського, Україні було б варто зосередитись на невеликій кількості цілей, які дозволять відбудувати зруйновану інфраструктуру і створять фундамент для довгострокового розвитку. Він додав, що в України немає досвіду та фізичних можливостей для реалізації такої великої кількості не пов’язаних між собою проєктів.

"Управлінський хаос і конфлікти інтересів будуть неминучими. Мовчу вже про те, що в довгостроковій перспективі значна частина проєктів ніяк не вплине на збільшення ВВП, створення робочих місць та нових податкових надходжень. Тому я вважаю стратегію поганою", — зробив висновок експерт.

Дуже багато питань виникає до того, як у Плані відбудови викладено цілі та пріоритети. Директор економічних програм аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатолій Амелін в коментарі Новини.LIVE зазначив, що в презентації цього плану основні цілі виглядають дивно: інтеграція та доступ на ринки ЄС, сприятливе середовище для бізнесу, макроекономічна стабільність, національна безпека.

"З точки зору стратегічних державних документів, основні індикатори та цілі мають бути такі: якість життя людей, ВВП за ПКС (паритету купівельної спроможності. — Ред.), сама купівельна спроможність громадян, динаміка росту економіки і топові позиції в індексах привабливих країн для життя й інвестицій. Цього немає", — вказав він. 

Де в документі громадянин, якість його життя? Не зрозуміло. Яку роль планує посісти Україна в світовій системі розподілу праці? Теж не зрозуміло

А список національних програм мав би вибудовуватись згідно з пріоритетами — від більш важливих до менш важливих. У презентації ж на перші три місця посідають "Безпека", "Інтеграція в ЄС" та "Захист екології".

"Покращення бізнес-клімату — тільки п'ята позиція, і полягає вона в трансформації податкової та митної служби в сервісні функції. Ми вже 15 років трансформуємо. Тут же згадується перезавантаження ринку праці й виникає логічне питання: це єдині проблеми, які вбивають бізнес-клімат в Україні сьогодні?" — зауважує Амелін.

Хто буде керувати грошима?

Питання про те, хто саме буде розпоряджатись грошима, виділеними на відбудову, постало одразу, щойно заговорили власне про самі гроші. Але надання коштів має супроводжуватись серйозними інституційними змінами в антикорупційній і судовій системі.

"Тому що надати гроші й лишити все, як є, означатиме просто поховати їх у кишенях наших корупціонерів. Європейці на це не підуть. І вони ще до Лугано говорили, що створюватимуть спеціальний контролюючий офіс у Брюселі, який буде все це координувати", — зазначив Олег Пендзин.

Учасник Міжнародної конференції з питань відновлення України Андрій Длігач прокоментував Новини.LIVE, що українська сторона розраховувала на те, що гроші розподілятиме Кабмін, але Захід на це не погоджується через корупційну складову.

Тому представники громадянського суспільства пропонують для розподілу коштів створити унікальну тристоронню платформу, до якої входитимуть міжнародні партнери, керівництво України та бізнес із громадянським суспільством.

"В такому випадку можна виключити будь-яку корупційну складову чи лобіювання інтересів третіх осіб. З європейцямими погодили такий механізм відбудови. Вони його вітають", — нагадав Длігач.

Читайте також: Що означає дефолт росії і як це вдарить по її економіці

В межах цієї платформи, додав він, можна буде сформувати кілька цільових фондів — на відновлення інфраструктури, на допомогу бізнесу та на громадянські потреби.

"Підприємці під час війни втратили 85 млрд гривень, громадяни — понад 90 млрд гривень, тому йдеться не лише про втрати держави", — зазначив Андрій Длігач.

Чи є такі гроші?

Через все вищевказане експерти мають сумніви, що Україні вдасться залучити омріяні кошти. Григорій Кукуруза пояснив, що із загальної суми у 750 млрд доларів щонайменше 250 млрд доларів планується залучити за рахунок прямих іноземних інвестицій.

"Але у нас за весь період незалежності України вся сума накопичених прямих іноземних інвестицій становить 50 млрд доларів. Тому 250 млрд доларів — це дуже великі для України гроші", — зазначив він, додавши, що якщо з 65 млрд доларів, запланованих на поточний рік, ми зможемо отримати хоча б 25-30 млрд, то це буде добре.

"750 млрд доларів — сума космічна, взята зі стелі. Більшість запропонованих цифр не мають обґрунтування і могли би бути в рази меншими", — вважає, у свою чергу, Анатолій Амелін.

Павло Вернівський не надто оптимістичний, що для України знайдуться всі заявлені три чверті трильйона доларів. "Нагадаю, що План Маршалла для відбудови Європи після Другої світової війни в перерахунку на сучасні гроші становив 135-140 млрд доларів. І треба бути дуже великим оптимістом, чекаючи, що нам дадуть 750 млрд доларів", — сказав він.

Тому, власне, й успіхи ще під час презентації плану були більш ніж скромними. Уряд повідомив, що в Лугано поки що вдалось домовитись про залучення 1,9 млрд доларів. Схоже, українська сторона діяла за принципом "проси більше, отримаєш менше". Але при цьому не змогла пояснити, чому інвестори мають вкладати в Україну мільярди доларів.