Велика приватизація в Україні під час війни: ризики, підводне каміння та перспективи

Україна відновлює велику приватизацію. Під час війни.

В кінці червня Президент Володимир Зеленський підписав закон, що дає старт відновленню приватизації великих об’єктів прямо зараз, під час дії воєнного стану в країні.

З початком війни приватизацію було поставлено на паузу прийняттям відповідного закону в червні 2022 року.

Але війна триває, а фінансово-господарські та бюджетні проблеми держави нікуди не діваються.

Про що мова

Схвалений Президентом закон дозволяє проводити приватизаційні аукціони з продажу великих державних активів (вартістю від 250 млн гривень) і дає старт реорганізації структури Фонду державного майна, що має підвищити ефективність його роботи.

Крім того, закон визначає, хто буде розпорядником підсанкційного майна.

Відтепер голова Фонду держмайна отримує право самостійно призначати та звільняти своїх заступників. Закон, зокрема, скасовує процедуру узгодження директорів державних підприємств в управлінні Фонду з місцевою владою. Крім того, забороняється обіймати посади керівників та членів наглядових рад держпідприємств підсанкційним особам та громадянам країн-агресорів.

12 регіональних відділень — окремих юридичних осіб стануть структурними підрозділами Фонду, що дозволить створити механізми встановлення ринкових зарплат та визначити критерії ефективності роботи керівництва Фонду в усіх регіонах.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Велика приватизація під час війни: Рада розширила повноваження ФДМУ

За рішенням Вищого антикорупційного суду України Фонду держмайна має бути передано майно, на яке накладено санкції. Фонд зможе приймати рішення про приватизацію, продаж, оренду чи управління таким майном. А кошти мають спрямовуватись до Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.

На приватизаційні аукціони вже у третьому кварталі 2023 року планують виставити, зокрема, Одеський припортовий завод, Об’єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК), Запорізький титано-магнієвий комбінат, підприємство "Індар" та Центренерго.

Голова Фонду Рустем Умєров очікує, що поновлення великої приватизації принесе в державний бюджет до $400 млн вже до кінця року.

Чи на часі приватизація

Війна — не найкращий час для приватизації, упевнений заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень Ярослав Жаліло.

"По-перше, під час війни ціна активів суттєво знижується, тому наповнення бюджету однозначно не може бути визначальною метою приватизації", — каже вчений. 

Тому державі наразі потрібно орієнтуватися в першу чергу на поліпшення менеджменту на підприємствах, залучення інвестицій, інтеграцію підприємств у національні та міжнародні ланцюги вартості.

"По-друге, відіграють роль високі воєнні ризики. Отже, купувати державні компанії будуть бізнеси, схильні до більших ризиків. І має бути особлива увага до їхньої кваліфікації та добросовісності", — попереджає співрозмовник Новини.LIVE.

Нарешті, по-третє, зберігаються ризики гібридних впливів на Україну з боку агресора через сторонніх контрагентів, які можуть брати участь у приватизації.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Мала приватизація принесла бюджету 14 млрд грн: ТОП-5 найдорожчих об'єктів

Отже, резюмує експерт, для успіху великої приватизації під час війни має бути підвищений контроль щодо учасників приватизаційних конкурсів; варто враховувати кваліфікаційну компоненту; щодо підприємств, важливих для певних галузей чи регіонів, потрібно враховувати системний вплив результатів приватизації. Ну і, звичайно, обов’язково треба запровадити інструмент страхування воєнних ризиків.

"Вартість активів та зацікавленість інвесторів суттєво посилило б ухвалення національної стратегії відновлення, яка б визначала секторальні пріоритети національної економіки та основні параметри економічної політики відбудови", — радить Ярослав Жаліло.

Що то таке — велика приватизація

У великої приватизації є чіткі, визначені законом критерії.

Об’єктом великої приватизації є будь-який державний актив — майновий комплекс підприємства чи 50% і більше акцій/часток — або пул активів вартістю понад 250 млн гривень. Це дорівнює приблизно 6,3 млн євро за курсом НБУ на 3 липня 2023 року. Фактично, зазначена сума і є стартовою ціною продажу.

За світовими масштабами поріг входу на приватизаційні аукціони в Україні є досить низьким, зазначає старший юрист юрфірми "Sayenko Kharenko" Тимур Енхбаяр.

"Насправді, велика приватизація — це не лише про дуже великі об’єкти", — каже Тимур Енхбаяр.

Водночас, нагадує він, в рамках великої приватизації українською владою завжди робився акцент на справді масштабних об’єктах. Серед прикладів — завод "Більшовик" зі стартовою ціною 1,389 мільярда гривень (приблизно 45,3 мільйона євро за курсом НБУ на дату аукціона 27 жовтня 2021 року) та Об’єднана гірничо-хімічна компанія зі стартовою ціною 3,7 мільярда гривень (приблизно 116,7 мільйонів євро за курсом НБУ на дату першого аукціону 31 серпня 2021 року).

"По-справжньому великі об’єкти майже автоматично означають і великі проблеми — борги, корпоративні конфлікти, непрозорий менеджмент", — попереджає Тимур Енхбаяр.

На його думку, однією з основних перепон успіху великої приватизації в Україні дотепер було бажання влади завжди продавати найбільші об’єкти, реалізувати "гучні" кейси. Натомість мала приватизація здебільшого визнається успішною. 

Спираючись на цей досвід, можна було би змінити пріоритет великої приватизації на користь продажу не надто великих активів, щоби напрацювати певний обсяг успішних кейсів та далі вже масштабувати цей досвід.

Про ризики і "підводне каміння"

Якщо оминути традиційні для приватизації в Україні корупційні скандали, які завжди відлякували іноземний капітал, на успіх великої приватизації впливає три негативних фактори, зазначає партнер та співкерівник практики Угоди з державною і комунальною власністю юридичної компанії Arzinger Андрій Підгайний. 

Перша проблема — жахливий фінансово-економічний і технічний стан підприємств, який вимагає належної підготовки до кожної транзакції. Мова йде не лише про покращення привабливості об'єкту, але й про наявність технічної документації, без якої неможливо укласти угоду. 

Друга проблема пов'язана з першою — це низький рівень інституційної спроможності органів приватизації. Йдеться про брак фінансових і людських ресурсів для підготовки великої кількості об'єктів до продажу. 

І третя проблема — постійна зміна правил і процедур. Не маючи ресурсів кожний новий голова Фонду намагався змінити закони для спрощення і скорочення процедури приватизації, перекладаючи ризики на покупців.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Порт на Одещині вп’яте виставили на продаж: стартова вартість

"Чинний голова Фонду також не є виключенням. Однак останні ініційовані ним законодавчі зміни, завдяки яким власне і розблокована велика приватизація, перш за все направлені на підвищення інституційної спроможності Фонду державного майна", — констатує співрозмовник Новини.LIVE.

Наразі в Україні існує суттєвий ризик ігнорування приватизації з боку іноземного капіталу. Принаймні під час дії воєнного стану очікувати значних іноземних грошей не варто.

"Звичайно, ми можемо побачити окремі випадки, але вони не вплинуть на конкуренцію капіталів і, відповідно, зростання ціни продажу", — попереджає юрист. 

Також існує велика ймовірність неотримання грошей від великої приватизації в поточному році, оскільки залишилося занадто мало часу для підготовки об'єктів, організації та проведення аукціонів.

З точки зору покупців, особливо іноземних інвесторів, суттєвими є ризики, пов'язані з несприйняттям українських приватизаційних правил і процедур. Зокрема, в законі про приватизацію закладено правило "спочатку гроші, а потім — стільці". Навряд чи іноземні компанії будуть у захваті від перспективи перерахування мільйонів доларів до укладення договору купівлі-продажу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Велика приватизація: Одеський припортовий завод планують виставити на торги

Серед потенційних ризиків великої приватизації співрозмовниця Новини.LIVE адвокат Business&Legal Group Наталія Рибалка зазначає той факт, що бажання швидкого наповнення держбюджету може спровокувати зменшення ринкової ціни об’єктів великої приватизації. Це в перспективі може спровокувати негативні наслідки для економіки в цілому.

Крім того, залучення нових інвесторів у процесі приватизації та подальша розбудова інфраструктури можливі лише шляхом страхування від військових ризиків. Гарантовано убезпечитись від них наразі неможливо. 

Тому шанс на залучення українських чи іноземних інвесторів для продажу державних активів є дуже мізерним, вважає адвокатка.

Приватизаційні перспективи

В поточному році навряд чи слід очікувати закриття транзакцій по великій приватизації, вважає Андрій Підгайний з Arzinger. Хоча спроби будуть, оскільки є план надходжень до бюджету.

Якщо Уряд протягом липня затвердить умови аукціонів, то теоретично можна вийти на оплату на грудень місяць, каже юрист. Однак це дуже ризиковано. У разі невдачі повторні продажі будуть лише погіршувати ситуацію і зменшувати ціну продажу.

"Доцільніше в цьому році сконцентруватися на плануванні та підготовці об'єктів, виставити 10-15 "важких" лотів, які забезпечать виконання плану, на початку наступного року", — рекомендує Андрій Підгайний.

На думку Наталії Рибалки, найближчим часом перспективними для інвесторів можуть бути, зокрема, такі об’єкти: ТРЦ "Ocean Plaza" у Києві; вже згадана ОГХК, Запорізький титано-магнієвий комбінат (ЗТМК), Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат (ЗАлК) та Миколаївський глиноземний завод (НГЗ).

Крім зазначених підприємств, на приватизацію можуть бути передані російські активи, що будуть конфіскуватись нашою державою в судовому порядку.

Загалом в бюджеті країни на 2023 рік заплановано надходження коштів від приватизації в розмірі близько 6 мільярдів гривень. Але ці плани можуть не втілитись повною мірою через діючий воєнний стан.

Про воєнні дії як основний і непередбачуваний ризик для успіху великої приватизації в Україні Новини.LIVE повідомили і в Фонді державного майна.